Бути революціонером сьогодні

Бути анархістом зовсім не так просто, як може здатися. Досить показово, що серед людей, які вважають себе анархістами, далеко не кожен назве себе революціонером. Ще менше тих, хто серйозно замислиться над тим що реально означає бути революціонером. Однак варто розуміти чітко, що бути анархістом і водночас не бути революціонером не вийде. Звісно, якщо мова йде про глибокі переконання, а не про поверхневі симпатії та тимчасові захоплення. Революціонер — це людина, чиє прагнення до докорінних суспільних змін втілюється у відповідному життєвому шляху: революційній боротьбі. Серйозний підхід до боротьби вимагає виховання низки особистісних якостей. У чому ж вони полягають, ці ключові риси революціонера?

Віра в перемогу

Напевне, це одна із найголовніших характеристик революціонера. Щоб успішно займатися будь-якою діяльністю, необхідна віра в те, що вона може увінчатися успіхом. В іншому випадку людина просто не бачитиме причин докладати належних зусиль для ведення революційної діяльності. Відсутність віри в успіх рівнозначна зреченню від своєї справи. Усім песимістам хочу нагадати, що немає жодних «об’єктивних» причин вважати соціальну революцію та тріумф лібертарних ідей справою невизначено віддаленого майбутнього. Швидкість і непередбачуваність соціальних змін у сучасному світі дозволяють нам зрозуміти одну важливу істину: можливо все, у тому числі свобода й справедливість.

Сумніватися в успіху — це нормально. Сумніваються всі мислячі люди. І все ж, коли сумніви остаточно починають оволодівати тобою, відроди в душі ту силу, яка початково живила твої переконання. Відчуй велич і значущість твоєї мети, гідність і наповненість сенсом обраного шляху — шляху революціонера. Я впевнений, що віра вкаже шлях до виходу з темряви будь-яких сумнівів. І тоді ти зможеш йти цим шляхом далі. Детальніше про віру в перемогу ми з вами говорили у дописі «Зробити революцію!».

Зазначимо також, що революційна боротьба — це настільки масштабне завдання, що кожному, хто вважає себе учасником революційного руху, а не просто співчуваючим, цілком ймовірно, варто сприймати боротьбу як основне заняття свого життя, свою головну працю й ремесло, які б життєві тяготи й потреби не відволікали вас від цього.

Дисципліна та відповідальність

Під «дисципліною» ми розуміємо готовність брати на себе завдання, пов’язані з веденням боротьби, і, що важливіше, ретельно виконувати взяті на себе зобов’язання. Дисципліна починається з малого: не спізнюватися на збори, а потім вчасно виконувати прийняті на цих самих зборах рішення. Утім, зароджується дисципліна ще раніше — у голові. Вона виникає із внутрішнього прагнення систематично й сумлінно працювати над розвитком руху та боротьби.

Дисципліна — це дуже широке поняття, що перетинається з безліччю аспектів нашого життя. Наприклад, із психологічною витримкою, коли, зіткнувшись у відповідальні моменти з ризиком репресій, арешту чи фізичного зіткнення з політичним ворогом або із загрозою під час здійснення акції прямої дії, ми  зберігаємо спокій. Вміти правильно реагувати на небезпечні виклики — це прояв дисципліни.

Вона також пов’язана з етикою. Дисциплінована людина розуміє, що «усе особисте — це політичне» і що кожен із нас — це обличчя руху, в якому ми беремо участь. Цей факт, крім чистої етики, слугує додатковою причиною не порушувати анархістські принципи у своєму повсякденному житті. Як революціонери, ми повинні відповідати нашим ідеалам у повсякденному житті, а це вимагає дисципліни.

Нарешті, дисципліна проявляється й у тому, щоб приділяти належний час та енергію як індивідуальному, так і колективному саморозвитку: набуттю знань, освоєнню практичних навичок, фізичній підготовці, роздумам та аналізу.

Слово «дисципліна» не завжди схвалюють в анархістській спільноті. Попри це, сподіваємося, що знайдеться лише невеличка кількість людей, яка назве таке розуміння дисципліни «авторитарним».

Готовність до позбавлень

Ведучи боротьбу з гнобителями, на вас чекає ненависть з боку державної машини, капіталістів та їхніх силових структур. Революційна діяльність несе за собою проблеми, тяготи та позбавлення. Це не дивно, і так бувало з усіма борцями зі злом. Ми детально обговорювали з вами тему самопожертви в статті «Віддаючи своє життя. Про що нагадав Жлобицький?», а тому не хотілося б багато повторюватися. Підсумуємо лише, що за свій світоглядний і життєвий вибір анархісту, найімовірніше, доведеться платити ціну: комусь меншу, комусь більшу. І цей факт не повинен застати нас зненацька.

Вірність і відданість

Одна з найважливіших рис, про яку так часто забувають нинішні учасники руху, — це вірність, або, інакше кажучи, відданість. Вірність своїм товаришам, своєму колективу, взятим на себе зобов’язанням та обраному шляху боротьби.

Сьогодні в анархістському середовищі нерідко можна спостерігати як люди з легкістю змінюють пріоритети та позиції (а посилання на «ідейний пошук» при цьому, як правило, слугує лише маскою для зміни поверхневих захоплень), не бажають вирішувати проблеми, що виникають зі старими поплічниками, або легко починають сварки та розривають взаємини.

Часто такі коливання виправдовуються як частина анархістського розуміння свободи. Мовляв, вірність і відданість — це атрибути власництва. Однак це не так. Непостійність — прояв ліберальної ідеології та буржуазного способу життя епохи споживчого капіталізму (де до людей та ідей ставляться як до товарів одноразового вжитку). Мінливість і відсутність твердої ідейності — це супутники егоїзму та невміння проникнути в суть і глибоко полюбити своїх товаришів та справу, з якими ти колись зав’язав союзні відносини.

Анархістське розуміння свободи інше. Анархістська свобода не існує без братерства та сестринства. Саме тому анархістська свобода не може бути свободою зрікатися своїх. Анархістська свобода — це відповідальність робити активний внесок у спільну справу, дотримуватися рівності, зокрема й усередині колективу, не підкорятися й не підкоряти інших, а також не підводити і не кидати товаришів.

Нарешті, у революційній справі (і про це свідчить весь мій життєвий досвід) дуже важливо мати можливість покластися на товариша, на непохитність його чи її основних цінностей і життєвих пріоритетів та готовність разом робити спільну справу. Без постійності та відданості покластися ні на кого не можна, як і не можна нікому повністю довіряти. А без довіри та опори на своїх неможлива будь-яка справжня боротьба. Через це ліберальне розуміння свободи як право постійної мінливості егоїстичного індивіда стає чинником, який унеможливлює опір державному монстру та капіталізму.

Навіть коли з соратниками виникає розлад і конфлікт, і ти думаєш, що вони серйозно помиляються або не хочуть подолати свої слабкості, твій обов’язок, як товариша, докласти всіх можливих зусиль, щоб своєю критикою допомогти їм і, зрештою, дійти згоди або хоча б компромісу.

Тут доцільно згадати рядки Алєксандра Нєпомнящєго:

И останемся козлами,
Обломавшись на пороге
Нами преданного дома
Майской мирной тишины,
Если не поймём, не сдюжим
Бесконечные дороги
От чудовищной свободы
До спасительной любви.

А також Олєга Мєдвєдєва:

Если выбрал поле, так на нём и стой.
Не меняйся в цвете, коль билетик пустой.
Пусть меняют место, кто идёт за тобой…

Перевірка результатів

Сумно бачити людей, які присвятили десятки років варінню в політичній субкультурі та втіленню ритуальних дій, що лише імітують політичну боротьбу (наприклад, внутрішні скандали чи «діалог із масами» листівками та виданнями літератури мовою, яка їм завідомо незрозуміла).

Справжній революціонер як людина, що щиро прагне здобути перемогу над системою несправедливості, не може не оцінювати постійно результати власних дій, критично ставитися до своєї тактики й стратегії, постійно переосмислювати й коригувати їх, не впадаючи в пастку інертних дій.

Якщо ви провели акцію прямої дії, подивіться на реакцію людей, на те, наскільки широко поширилася інформація, зрозумійте що ви зробили не так. Якщо ви роками залишаєтеся у вузькому колі, шукайте нові способи залучити людей, налагодити нові зв’язки з іншими групами та ініціативами — ось конкретні приклади оцінки результату, яка необхідна для того, щоб революція одного дня стала реальністю.

Принцип критичної оцінки результатів стосується й навчання корисним навичкам. Ми занадто часто зупиняємося на півдорозі, не засвоїши те чи інше вміння ґрунтовно. Наприклад, іноді ми готові задовольнитися сотнею читачів для нашого сайту, коли нескладний набір дій з просування може принести нам тисячу. Таке ставлення глибоко помилкове і надто неамбіційне для революціонера. Потрібно освоювати техніку просування та прагнути більшого успіху. Цей принцип можна застосувати до будь-якої іншої сфери анархістської діяльності.

І трішки магії

Переконаний революціонер неодмінно знаходить відгук у серцях людей, що його оточують. Він його знаходить тому, що його погляди були вистраждані та загартовані в муках сумнівів і пошуків. Щирі переконання переповнюють революційну особистість і виливаються буревієм назовні. Можливо, спочатку ніхто з вами не погодиться. Досить часто буде так, що багато хто з вами захоче палко посперечатися. Але висловлені вами ідеї, в які ви щиро вірите, а також ваш життєвий приклад, змусять людей думати про те, що їм раніше не приходило в голову. І відчувати те, чого вони раніше не відчували. Вам випаде доля бути іскрою, що розпалює полум’я. Це воістину чарівна здатність. Якщо вам ще не знайоме таке відчуття, воно, безсумнівно, чекає на вас попереду. Здатність запалювати душі людей — це нагорода революціонеру за перенесені неминучі труднощі.

***

Ми окреслили лише деякі риси, які ми вважаємо фундаментальними для характеристики особистості революціонера-анархіста. Звісно, неможливо скласти покрокову інструкцію «як стати ідеальним анархістом». Тут потрібен творчий підхід, але в цьому тексті ми торкнулися проблем, з якими стикаємося ми всі.

Товаришу, жити як скотина більше не можна. Революція не може бути імітацією, не може бути пустотливим жартом. Якості революціонера нікому не даються від народження. Однодумці виховують їх у собі та допомагають виховати їх у своїх товаришах.

Наш день уже настав. Наш обов’язок — бути на передовій проголошених цілей. Дорогу долає той, хто нею крокує.

Переклав: Денис Хромий